Тарас ДЕВДЮК

* * *

ім’я її немов ніким небесний розсип
такий вже льос його такі його боги
ти цілував її ціловане волосся
і довго проклинав покоцані сніги

невже це ти любив затурений під весну
і та яку невже — не вірила в хорей
у неї на очах на бездоріжжі креслень
твій золотий писак загнувсь як соловей
а приятель зривав зі стін пожовклі порно
жбурляв в сади CD’s із криком мадафа
а ти любив її і щоб не падав порох
обручку золоту обвив у целофан

***

Джерело: Видавництво "Смолоскип".