Тарас ДЕВДЮК

ТОЙ ХТО ВГОРІ

І був потоп сорок день на землі, і
збільшилась вода, і понесла ковчега.
І він високо став над землею. І пла-
вав ковчег на поверхні води…

Книга буття

тіло цвяха возноситься ще вище
і голова його світлішою стає
змінюється час як і світло стаєнь
і вже не іван і не станіслав вишенські
ідея не варта нічого без кафки
підіб’єш суму й помреш від суму
що варте колесо без теї рафки
як блисне цвях в підтілесну ґуму
поглянь угору ліс над тобою
що влився в суцільну посудину
то ковчег чемно і його обов’язок
втікати від свого суду
можливо він десь і сяде на мілину
то будуть найвищі гори а не карпати
я знаю він зрадив тебе він став над тобою ну-

дно

але гримати головою в днище не треба брате
тебе не почують даремно той дзвін гуде
дивися не поранися об цвях що стирчить із глиби
бо той хто вгорі (він просто тепер ніде)
подумає що то б’ється без пари риба

25 листопада 1995

Джерело: Видавництво "Смолоскип".