* * *
На дні,
на прозорому дні
позолот і жалів
виковуєш голос,
як відьма із казки.
Тобі
так до болю знайомий
запах вогню,
коли попіл розвіяний з вітром.
І дубове коріння
під домом твоїм
вже не вабить могуттю.
Стоїш
перед дзеркалом часу
і мить
захлиснулась у горлі твоєму.
На дні.
***
© Лілія Демидюк. Всі права застережені.