* * *
Я йшла кудись — розбещена вакханка,
В терпких обіймах сяйва неземного.
Весна мене у губи цілувала
І не було їй соромно від цього.
Я йшла помилуватись на руїни —
Туди, де мої храми зруйнували.
І янголи без сльоз в очах блакитних,
Заквітчану, мене не впізнавали.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.