* * *
А день був днем — цим кораблем гігантським,
що вічність напина його вітрила.
А у ночі я пошепки про тебе,
з померлими своїми говорила.
Вони на мене лагідно дивились,
була такою щирою їх мова,
і очі їх, щасливі вже навіки,
мовчали про майбутнє загадково.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.