* * *
Місяця-повні майже не видно.
дощик дурненький плаче…
Ти підливаєш мені мандрагору.
Думаєш я не бачу?
Соромно втратити божу подобу,
тут, за три кроки до неба.
Думаєш я ще зовсім маленька
бачити сни про тебе?
І, хоча часто криваво-безвинні
в небо багаття палали,
за такі справи вчора палили.
Рацію люди мали.
***
© Наталя Чибісова. Всі права застережені.