Надія ЧОРНОМОРЕЦЬ

* * *

Чудово — сніг. А черги довжелезні
На АвтоСвіт. Але мені — в метро.
Розкішні зали, внутрішнє тепло
І від погоди — повна незалежність.

Проникливий етюд про обережність.
Сопілки заспокійливе шитво.
Зустрічні маски. І живе русло
Стікає у вагонове безмежжя.

За поручень триматися — керовано.
Суцільне відчуття чужого ліктя.
Юрба в легких хитаннях структурована.
В потребі спільності — нове тисячоліття.

Дзвенячий вітер, переможний цокіт.
В безсиллі часу ненавмисний клопіт…

***