* * *
Камін був справжній. Нині — бутафорія.
Південне сонце вікна заливало.
Та гроші — час — усе відміркувало:
Земля — скарбниця — власне — територія.
Лишається підручникам теорія
Освітленості, зручності. Ухвали —
Величний красень швидко збудували,
В колодязі вмурована історія.
І кожен ранок б’ється до загину,
В’юнким вужем вповзаючи в щілину —
Миттєвим зойком на уступах зблиснуть.
Лиш сам тривожиш сутінки оселі.
І виростають діти в підземеллі —
В могутніх брилах, що у хмарах виснуть.
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.