* * *
Юркові
Духмяним вітром збуджена бджола.
Інстинкт її — перемагає втому,
Заморена — дотягнеться додому —
Дві ніжки-гирі, два легких крила.
Шукань і мандрів пам’ять зберегла.
І замалює у танку тонкому —
Кошлатість хвиль терпкого бурелому,
Лункого дзвону, ніжного тепла.
Лісів зімлілість, оксамит річок,
П’янкий настій осотів і гречок —
Гуде поважно клопітливий рід.
Залюблений в світанки ізмаля,
А заворожено як дихає земля…
Він — пасічник. Радіє з цього дід.
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.