* * *
Тут особливий світ — постійно очі в очі.
Проходить стільки їх — очей, очей, очей,
Тривожних днів, роздумливих ночей,
На терезах життя — весь час надія й розпач.
Бабусі-хроніки, до спілкувань охочі,
Хтось з геном зламаним, що тліє мов трофей,
Гарячі юнаки — захисники ідей,
І травми, травми, побутові і робочі…
В складнім потоці схем, діагнозів, призначень
У полі зору клопітливих Тань
І мій там випадок цікавий промайнув.
Валюша проколола курс терпляче.
І не лишаючи ніяких запитань
Кришталик зцілився, і прикрощі забув.
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.