* * *
Світанок сивий, присмерк засивів,
І сива ніч розшелестілась сумно,
І сивий день перебирає струни
Нестримних і поквапливих років.
Та пахощі бразильського прибою,
Троянд китайських, віденських снігів,
Вітрів цейлонських і одеських снів
В’юняться, сповиваючи собою,
Коли, здолавши метушні логічність,
Біля каміну Ви присіли відпочити,
Щоб з легкістю вглядаючись у вічність
Духмяний чай, присьорбуючи, пити.
Такий близький — такий далекий світ…
То “Сивий граф” Вам сивий шле привіт.
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.