АВТОБІОГРАФІЧНЕ
Народилася я 8 квітня 1951 року в славному містечку Каневі, що розкинулося мов ластів’ячі гніздечка по горбах та смужечками хатинок вздовж них, там, „де лани широкополі, і Дніпро, і кручі”…
І було в Каневі тоді кілька великих двоповерхових будівель — наша школа, ім.Тараса Шевченка, ще друга — ім.Івана Франка, та Будинок культури. А ще на Чернечій горі чудовий музей Тараса Шевченка.
А найвеличнішим святом у місті було — 9 березня. І в будинку культури ставився концерт. А цілий рік до того дійства готувалася святкова програма. І співали хори.
А найбільший, об’єднаний із усіх усюд — в травні з Тарасової гори линув величним голосом за небокрай…
Були й інші свята, та до них ми готувалися маршируючи колонами по шкільному стадіону.
Потім ще був невеличкий хор в фізико-математичній школі при КГУ.
А вже коли навчалася на фізичному факультеті Київського університету ім.Тараса Шевченка — в хорі не співала. Там теж був — великий.
І зараз, коли чую хоровий спів — відчуваю себе малесенькою хвилькою величезного Голосу.
А ще неділями в парку грав духовий оркестр.
Сумно повертатися в край живої дитячої пам’яті, по якому провирувало велике будівництво — зникли луки й заплави, Старик, верби й осокори. В розкуйовджене, ангармонійне, суржикове місто.
Та Дніпро тече.
Відшукували колись ми витоки його. Стоїть серед смоленських боліт біля потужного джерела стовп з написом — „Тут починається Дніпро”.
Маю трьох дітей. І щаслива, що можу жити тепер іще в трьох різних життях.
Старша донька — філософ. І чоловік її — природжений і завзятий філософ. Підростають у них син і донечка.
Молодші — обоє біологи. І чоловік доньки — теж біолог, справжній науковець. І у них уже троє хлопчиків.
А в той день, коли народжувався найстаршенький, мій перший онук — написала свій перший сонет.
Потім познайомилася з теорією. І була зачарована. Й історією виникнення, й географією розповсюдження.
І вимогами до точності рим, до уникнення повторень. До глибинної філософічності змісту з тезою, антитезою, синтезом вируючих думок.
І можливостей — в такому невеличкому творі — 14 рядків — розповісти про літо й осінь, місто й усю земну кулю, про дитяче щебетання. А ще — про фізику та фізиків, чудовий світ, в якому зараз живу.
***
© Надія Чорноморець. Всі права застережені.