* * *
невблаганно уже вечоріє,
ніби осінь всю темряву вилила.
і так жалібно очі заквилили:
не зникай, ти вже став мені мрією!
ти ж не знаєш, наскільки уявлений
не іди, я тобою вже снила
вечір ближчає сонною хвилею,
так розпачливо очі заквилили
***
© Вікторія Черняхівська. Всі права застережені.