* * *
він високо піднімає коліна,
він часом сутулий, та це йому личить,
я звикла.
мені вже два тижні набридливо так докоряє сумління
за сині, а не оранжеві, черевики.
сидіння в метро чомусь стали теплішими,
довірливе скло все так само боїться доторків,
поменшало літніх людей, а осінніх все більше…
аж ген під сусіднім будинком самотньо блукає котик.
***
© Вікторія Черняхівська. Всі права застережені.