* * *
зів’ялі слова у свідомості зайві, мов накип,
а ти на слова усміхаєшся ніжно, як завше.
а ти через мене, напевно, ні разу не плакав
це я буду плакати
просто
ти ж бачиш
я слабша.
а ніч ніби зводила
нащо на двох ціла зала
тоді було дивно, сьогодні не так усвідомлюю
сьогодні незручно, що вчора тобі забагато сказала.
я просто хотіла…
я просто не хочу додому.
***
© Вікторія Черняхівська. Всі права застережені.