* * *
Вишня повна плодів, мов думок невтішних
Їх прозоре хитання
росте в мені.
Мої пальці нервово
зривають вишні,
Гіркувато-червоні,
як перший гнів.
Проростає у відрах
лінива злука,
Червоніє тремтіння
між сивих трав.
Вишні падають з пальців
червоним звуком,
Мов чиясь віртуозна
захоплена гра.
Кам’янію надвечір.
А трішки пізніше
Проростаю у землю.
І тільки вгорі
Мої пальці нервово
зривають вишні,
Гіркувато-солодкі,
мов перший гріх.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.