Марина БРАЦИЛО

* * *

Ці вічні будинки п’ятиповерхові —
Рожеві під’їзди і сірі фасади…
Коханий! Які ми величні в любові!
Коханий! Які ми мізерні у зраді.

Щовечора ти вирушаєш на лови,
Моє легковажне, усміхнене ладо.
Коханий! Які ми величні в любові!
Коханий! Які ми мізерні у зраді.

Від мрій і жадань — лиш чорніють остови,
Жахаються їх навіть птахи і гади…
Коханий! Які ми величні в любові!
Коханий! Які ми мізерні у зраді.

Єднає й роз’єднує нас випадкове —
Чи просто, чи примхи чиєїсь заради.
Коханий! Які ми величні в любові!
Коханий! Які ми мізерні — у зраді.

***

© Марина Брацило. Всі права застережені.