* * *
Все минуло, коханий, — і біль, і жалі,
Догоріло і вкрилося попелом.
Вже далеко на південь летять журавлі
І тужінням збавляють нам спокою.
Все минуло, коханий, — так завжди бува,
Все застигло в мовчанні, мов вишите…
Так судила нам доля. І марні слова
Ті, що ними ти хочеш утішити.
Тож послухай, стуливши знімілі вуста:
Ти крізь тишу, що нас обіймає,
Чуєш шелест? То вітер, як листя, горта
Наше щастя в далекому краї.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.