Марина БРАЦИЛО

* * *

Безжурний сміх на чорнім оксамиті —
На всеньку ніч — освітлене вікно.
Самотня жінка змушена палити
В той час, коли щаслива п’є вино.

Самотня жінка — недопитий трунок.
її чекання вистояний сік
Давно прогірк і, мабуть, став отруйним,
Тому його побоюються всі.

Самотня жінка вдягнена у білу
Холодну млу своєї самоти.
Їй все здається: двері прочинились —
І хтось ніяк не зважиться зайти.

Самотня жінка палить на балконі.
Мовчить дзвінок. Дверей не тішить стук…
І ось вона затягується болем —
І видихає з димом гіркоту.

***

© Марина Брацило. Всі права застережені.