* * *
Сукенка з плечей
падає,
В четверо очей
дивишся.
Хай для когось там —
зрадою,
Хай їм… Але нам —
диво ще,
Доки новина —
радісно.
Що воно за знак? —
думаєш,
З розумом своїм
радишся…
Морок затаїть
гру мою:
Серце, що вогнем
гоєне,
Помирити з днем
пробую.
Спробуй, зрозумій, воїне,
Як робити змій
добрими.
Сон тебе здола
втомою,
Набереш тепла
піснею.
Пожалій, п’ючи
промені
На твоїм плечі
приспану.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.