Марина БРАЦИЛО

ПОКЛИК

Поворожили зорi над тобою –
Ще, мабуть, у колисцi ти лежав…
Синашу мiй, козаче мiй, мiй вою!
В волоссi – сонце з пахощами трав.

I навiть в чубi вiє непокора,
I пiсня ж так i рветься у степи!
Там, за горами, кiнь росте. Вже скоро.
Вже скоро, синку… Вiтра не схопить.

А ти iще i сам того не тямиш,
Ти ще мiський вiд чуба до штанцiв,
До вулиць i авто…
– Дивися, мамо,
Там вершник в небi! Я мовчу. Засiв

Той, з правiкiв, дає вже першi сходи
Такi вже сильнi, хоч iще малi.
Це ж зерна ще нема – а як зародить,
Як схилиться колосся до землi!..

Ген, конi протоптали там, мiж вiї,
Чи Чорний, чи Чумацький свiтлий шлях:
I тiльки ковила на днi сивiє
В темновишневих сонячних очах.

***

© Марина Брацило. Всі права застережені.