* * *
Залишились набої. Пали!
Залишилася скроня. Мiшень…
С. Пантюк
Килим зеленого сну,
Вiзiй барвисте осоння.
День золотий промайнув
Теплим цiлунком у скроню.
Отже, чекає паром
Через останнє безсилля.
Вибачте, друже Харон!
Я вас, здається, збудила?
Кругла кватирка в вiкнi —
Замiсть мотузки i трути:
Ох, як потрiбно менi
Перепливти i забути! —
Вражу i власну вину,
Тремт срiбнякiв у долонi…
Килим зеленого сну,
Вiзiй барвисте осоння.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.