* * *
Вікна золотаві пахнуть вечором,
Світло з них сочится медом липовим.
Друже! Помолись перед утечею,
Щоб легка тобі дорожка випала.
Сонце сходить колесом розпеченим,
Шлях, немов рушник, за обрій стелеться.
Друже! помолись перед утечею
Перуну, Даждьбогові і Велесу.
Чи які ще боги пригадаються,
Чи які молитви прошепочуться,—
Палахнуть полини прощальним галасом:
Більше залишатися не хочеш ти.
Заклени молитвами плачі мої,
Довгими прощаннями не муч мене,
Туга з моїм серцем заручилася
Чорною іржавою обручкою.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.