ПІСНЯ
Якісь гульвіси потягли у ніч
З ноги п’яну непритумну пісню.
П. Вольвач
Послухай! Не чіпай її — руками.
Чи п’яних менестрелів. Це не чесно.
Вона ж не Allegretto і не гамма,
Вона — багатомірний вічний Всесвіт.
В якому ти — маленьким диссонансом —
Розщеплюєш гармонію на скалки.
Ніхтоооо не вимагає від тебе стансів.
Лиш не чіпай згвалтовану іесталку.
Хай навіть цілий світ тобі спротиввивсь,
Не звинувачуй жінку у покорі,
Бо ж зойків за її речитативом —
Не відтворить відзвученому хору.
Не руш її! Вона ж — останній спомин
Того — на повний видих — першоспіву.
Та хай вона хоч тричі непритомна —
Не п’яна, а замучена в катівнях.
Підборами затоптаного духу,
ССпаплюженого духу півкраїни.
Не шаленій! Не сіпайся! Не рухай,
Не бий її — шалавою — об стіни.
Хай всі сичі над стріхами кигичуть —
Навік за будь-чиї чистіша руки
Та пісня, недоторкана і вічна,
Що іноді впивається з розпуки.
***
© Марина Брацило. Всі права застережені.