КОРІННЯМ ДОГОРИ
У скверах росте чимало шовковиць з чудернацькими, покрученими вітами.
Вони не дають плодів, але фантастично химерні гілки зупиняють погляд перехожих, викликаючи подив.
Треба ж таке, комусь спало на думку посадити дерева корінням догори.
Щось подібне часто почувають і поети. Хочеться подивитися на світ, перевернувши бінокля, або побачити зорі крізь окуляр мікроскопа.
Мої друзі називають поезії цього розділу ламанням голосу. Мовляв, у юності голос поета повинен змінитися.
Можливо й, так. Але нині я бачу світ саме таким, тож запрошую і вас подивитися на нього моїми очима.
Автор
© Марина Брацило. Всі права застережені.