Богдана БОЙКО

* * *

Кошик упав. Висипав
Гору крашанок, наче пав,
Кольорових. Мабуть, не виспався
Той, хто ручку лози стис,
Зосередевши зір в переплетених
Візерунках терпкої соломи.
Все тепло зберігалось у них,
Й в шкаралупці розбитій оскоми
Великодній хитався свист.

***