Богдана БОЙКО

НОВОРІЧНА

Забіліли сніги, забіліли
Молоком із грудей хуртовини.
Зголодніли птахи, зголодніли,
До твоєї прибились хатини.
Посідали на вікнах вервечкою,
Годував ти їх чорною гречкою.

Ніч глибока запала, глибока,
І без місяця з жодного боку,
І без місяця з жодного боку,
Ніч глибока запала, глибока.

Заспівали птахи, заспівали
Попід вікнами, білими вікнами.
Сумували птахи, сумували:
“Ми до темної ночі не звикнемо,
Ой, не світло, хоч метено снігом.
До оселі своєї не встигнем.

Поспішати нам слід, поспішати,
Гнізда наші замерзнуть до ранку.
Залишати нам слід, залишати
Осередок гостинного ґанку.
Жаль, у небі не бачимо свічки,
Затуляються втомлені вічка.

Ніч застеле, снігами застеле
Твої вікна, їх треба закрити.
Вже біліші, біліші од стелі
Твої вікна, забув про зірки ти.
Ми жар-птиці, ми хворі жар-птиці,
Нам набридло журиться, журиться”.

Сніг вкриває дерева, вкриває.
Сипонув ти з долоні пшона.
Вийшов місяць з-за хмар короваєм,
Зблисла хвоя ялин запашна.
І ні мороку вже, й не мороки…
З Новим роком тебе, з Новим роком!

***