Богдана БОЙКО

* * *

І на камінь пальцем натис
У морському піску, як в друкарні.
Кров’ю змішане сонце-метис.
Його рухи завжди безкарні.
Пропливає, де хоче, а нам
Заліпило засмагою скроні.
Віддалися ми заздрісним снам.
Наші вчинки до болю скромні.

***