Богдана БОЙКО

* * *

І трапиться нагода забуття,
І гілка яблуні зависне на паркані,
Й ніхто не знатиме нічого до пуття,
І світ обірветься в твоєму наріканні…
Розійдемось, як дерева верхи,
Пташок гойдатиме зелене листя-лоно.
Не можуть відкладатися жахи,
Як яйця ластівки у стінах Вавилону.

***