Богдана БОЙКО

* * *

Мені незатишно, мов не за те хвалили,
За що хотілося. Розірвані, як шовк,
Лягали зустрічі, перетинались хвилі,
А потім канар ненадовго змовк.

Здавалось, незалежно від погоди
Пташине горло зрадило весні.
Зраділий місяць, наче милий подив,
На дуже синім небі прояснів.

***