Богдана БОЙКО

* * *

Ви мені, можливо, дозволите
Не відводити зараз очей
Од притишених, стомлених зустрічей.
Як пісок, у якому золото,
Хвилі поглядів плавно хлюпочуть
В нерозвиненій їхній істині.
Ми знаходимось наче на відстані
Тих людей, що побачитись хочуть.

***

© Богдана Бойко. Всі права застережені.