Богдана БОЙКО

* * *

Без дозволу назавтра опритомніти
Схиляють дзвоники голівки на траву,
Із гномом довго розмовляє поле те,
І срібні вуса чешуть тятиву.

Заснула риба у воді, і птаство
Спокійно, мирно спить у пасмі вітру.
Пресвітеру і в гомоні не впасти.
Повторює він пастві: “Сну не вірте”…

***