Богдана БОЙКО

* * *

Пробач мені, я ні на що не здатна,
Окрім цієї пісні про любов.
І прослиза між пальцями ондатра,
І озеро – весняних луків кров.

Вистукує свій дзьоб горіхам дятел,
Вистрибує жаб’ячий біль концерту.
Латаття – берегами, а по центру
Та чистота, що треба подолати.

***