Богдана БОЙКО

* * *

Під п’ятиплафонною люстрою
Комашиного світоустрою
Губи у барвах пастелі
Розтеклися, як тіні по стелі.

А повітря аерозолем
Торкнулося пальця з мозолем.
І сповзав на двері павук.
Візерунок йому – онук.

***