Богдана БОЙКО

ВОЛОШКА

Шість пелюсток блакитної крові
На зеленій грайливій струні
Забриніли молитву любові,
Відлетіли на дикім коні.

Кінь був білий, мав очі, як зерна,
І світили вони крізь туман.
Таємницю ховали печерну
Мрії вій і курили ладан.

І, блукаючи в житі зранку,
Не знайдеш волошкову печаль.
Має небо прекрасну бранку,
Для якої вся віра – даль.

***