Богдана БОЙКО

* * *

Од весняних наближень
Жабеня небо лиже.
Дощ шарудить у зелені.
Ні, не зле мені.
Спершу жабки у лузі заквакали.
Коли краплі у небі плакали,
Свої лапки поклали на лютні
З солов’ями за незабутнє.

***