* * *
… Ти не пиши мені про світ —
не треба більше
пройшла зима і скреснув лід
я — третій лишній.
Уже відходити пора
і знову: “Баста!"
на кінчику пташиного крила
вмирають часто.
Ти націди мені вина
із вуст поета
нехай буде його вина
що світ потертий.
То — екзистенція без слів
то — вічний фатум
гортаючи старий “Ізцин”
шукаєш ради.
Ти відшукай той ключ з ключів
уміло вперто
вплети у свій церковний спів
старе лібретто
то буде твій останній слід —
усі ми грішні
ти не пиши мені про світ —
не треба більше…
***
© Іван Бойчук. Всі права застережені.