МІСТО
(цикл)
2.
… Цей світ такий одинокий
і в ньому як в пеклі — душно
від пересічних поглядів
від сексу від осоружно-
го танцю де з німбів спадають блискітки
а скрипка так кровоточить
немов промениста блискавка
врізається в серце по ночі.
Цей світ такий одинокий
і в ньому як в пеклі — тісно:
ходиш стоптаними дорогами
шукаєш єдину грішну
свічу… і втративши останню надію кричиш:
“Не спопели душу!”
Цей світ такий одинокий
Заходжу до нього як до себе додому.
Відкриваю вікна. Закриваю очі. Чую:
Дотики!.. Дотики!.. Дотики!…
***
© Іван Бойчук. Всі права застережені.