* * *
Я згоряю, мов білая свічка
у зіницях твоїх очей
Я стікаю краплинами воску
й застигаю на кінчиках вій
Я пірнаю в бездонні очі,
у задуху терпких ночей,
Я напитися п’яною хочу,
але серце застрягло на віях…
Я благаю тебе: пусти,
але в дивно-солодкім горінні
Тільки падаю тобі в руки
росяним променистим дощем…
***
© Настя Богуславська. Всі права застережені.