* * *
Жінки пишуть вірші доти,
доки не вийдуть заміж
то що ж, вони творять шедеври
з цибулі, картоплі і сала,
то що ж, вся поезія їхня
згоряє у шлюбній постелі, чи
просто – немає часу?
Чи, може, втрата ілюзій
ламає їм крила мов птаху,
якого купуєш у бабок,
закутаних в старі куфайки,
а потім патраєш птаха, щоб зготувати вечерю –
‘мо твій коханий помітить
метафори в жирній підливі?
***
© Настя Богуславська. Всі права застережені.