Олександр БОГАЧУК

ХЛІБ

І
Усе прекрасне на Землі
Бере початок з колоска,
Що променіє на стеблі,
Немов душа трудівника.

Чи то клекоче в домні сталь,
Чи чорні краємо пласти,
Чи вперлась в обрій магістраль,
Щоб далі йти, щоб далі йти;
А чи космічні кораблі
Виводить ввись чиясь рука —
Усе велике на Землі
Бере початок з колоска.

II
Коли в путі насущного шматок
Ти ділиш з другом, пам’ятай при тім,
Що хтось недосипав, щоб колосок
Хлібиною прийшов до тебе в дім.
А ще повік не забувай про те,
Як у борні, через снарядів град,
Очима зголоднілими дітей
Дивився із блокади Ленінград.
І ти, земляче мій, не забувай,
Як хліб святий беріг наш давній рід.
Його лиш вистачало до Різдва,
А там — хоч в ополонку та під лід…
Наш день новий підводився з пожеж
І воскресав із попелу війни.
Моя душа осяяна без меж
За наші обезмежені лани.

III
Вхопилася цупко за грудку землі
стеблинка
Ще й тричі підперезалась
коричневим пояском.
На зігнутій шиї,
тоненькій,
мов та волосинка,
Схилилися думи,
нагнулись тугим колоском.
Ми в небо високе свої посилаєм гостинці
І прагнем зробити великі в житті
відкриття.
Та як це не дивно,
а саме на цій стеблинці
Тримається світ
і безсмертя людського життя.

***

© Олександр Богачук. Всі права застережені.