ПРЕЛЮДІЯ ДО ПІСНІ
Очерет мені був за колиску,
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську,
Я люблю свій зажурений ліс.
Дмитро Фальківський.
Товаришу Дмитре Фальківський,
Чекістом ти був і поетом.
Я ріс із твоєї колиски,
Що пахла мені очеретом.
Коли я наспівував друзям,
Не знав, що обнюхує падло,
І пахло сибірським галуззям
Далекими кедрами пахло.
Не знав, що тебе у лабетах
Вкатрупили власні пілати,
І пісню твою в очеретах
Ловили духовні кастрати.
Не знав, що тобі на приколі
Хвоста присобачили з “ізмом”,
А хто ж міг тримати на волі
Поета з таким атавізмом?
Не знав — і душею не відав,
Що пісня втекла із “ГУЛАГА”,
Аж доки мене не провідав
Секретний якийсь чолов’яга.
А звідки було мені знати?..
Але зрозумів я відтоді,
Що пісню не копнеш за грати,
Коли вона ходить в народі.
Не вб’єш і більматим пістолем,
І списом отруйним гадюки.
Співаю і досі та з болем.
Бо знаю усі її муки.
Співаю й наспівувать буду,
Допоки б’є серце набатом.
Співаю, як вирок без суду
Отим, невідомим пілатам
Товаришу Дмитре Фальківський,
Чекістом, ти був чи поетом?
Я ріс із твоєї колиски,
Що пахла мені очеретом.
***
© Олександр Богачук. Всі права застережені.