ВЕРШНИК
Пам’яті Юрія Троця, волинського журналіста
Друже наш і щирий Побратиме,
Як це так, що вже тебе нема!
На чоло з дорогами крутими
І на карі очі — впала тьма.
Впала так підступно, так нежданно,
Щоб украсти в царство темноти.
Чуєш, смерте, — доле невблаганна,
Ну навіщо так жорстоко ти?..
Він же тільки вирушив на гони,
Осідлавши чесного коня…
Тільки серце розпустило крони —
Й грім упав, упав посеред дня.
Вершнику сміливості і честі,
Є твій лук і є твоя стріла!
Чом же рано так на перехресті
Випав ти з гарячого сідла?
Знав, що шлях твій буде не квітчастим,
Бо збагнув ти, що життя — це герць.
…Може вершник із сідла упасти,
Та не може випасти з сердець!
***
© Олександр Богачук. Всі права застережені.