* * *
Дуже почуваюсь мужчиною.
Хочу зробити Вам боляче.
Можливо, батіг чи феня в печінку,
або п’ястуком межі очі.
Та на жаль, така відстань, що навіть
ляпас –
як потирання пахвин.
Тому лунко ковтаю свою порцію
кисню
і геть кривуляю між стін.
Западаю в прозорі нирки зупинок,
і блювати на кахлі та власну сутність.
Входимо в весну – ножем у спину,
з мокрих завулків зриваючи сутінь.
1.03.01
© Анна Біла. Всі права застережені.