* * *
Зустріч наша недоречна і сумна,
недолугий порив час поцілувати.
Краще було б випити вина,
зважити усе і не зважати,
що на твердь накочує туман,
скроні сивіють і гусне погляд.
Замість – маєш ґлей самооман
і ритований мандрівки овид.
Гострий хлороформ бібліотек
не лоскоче ніздрі: незворушно,
ніби втаємничений ацтек,
вже долаєш просторові мушлі.
Обертаєш існування в мить,
таж зволочуєш у кров хвилину!
І буває, що тобі болить.
Сумно. Недоречно. Безневинно.
22.12.2000
© Анна Біла. Всі права застережені.