ПАМ'ЯТІ ІВАНА ФРАНКА
Брате мій, пригноблений русине!
Чи ти бачив сяйво на зорі?
Як на Сході ніч імлиста гине,
Скелю б'ють нові каменярі?!
Громи та блиски,
Каменю бризки,
Вихрів до неба стовпи!
В бурі завою
Зрошено кров'ю
Шлях у майбутні світи.
Ой, живуть у струменях Підгір'я
Карбовничого великого пісні.
В них нема нікчемного зневір'я,
Повні сили заклики міцні.
Пане Ґольдкремер!
Досить із ребер
Ссати снагу ріпника.
Рано чи пізно
Спинить вас грізно
Вільна робоча рука.
Полама старі коронні межі…
В водопілля зірве гаті став.
По всесвіту полум'ям пожежі
Засміється Воля – Борислав.
Брате русине!
Горе загине.
Чуєш, міцніє удар?!
Ламле то скелю
Молот дебелий,
Щастя кує Каменяр!
***
Джерело: рукопис, наданий донькою поета Бельською Л.С.