* * *
Татуйовані ножами хлопчаків,
Розповзлися по окраїнах трамваї.
Зорі падають в обійми рівчаків.
Хто тебе за синім обрієм згадає?
Спить провінція глухим бузковим сном,
Спить і бачить уві сні столиці.
Світлий ангеле з поламаним крилом,
Хто тобі за синім обрієм присниться?
Спить провінція, від чистих злив хмільна,
Вечір заколисує на віях.
О, ніхто не вміє, як вона,
Мріять, так незграбно й чисто мріять.
Повз двори окраїн уночі
Ти ідеш, а за спиною — крила,
І дрімає в тебе на плечі
Зацілована лілея біла.
Ти ідеш, а місяць ще не зблід,
Ще цвітуть мовчанням сині далі.
Я ступаю за тобою вслід
По слідах твоїх вузьких сандалій.
Повний місяць за моїм вікном
Пестить сяйвом стомлену фіранку.
Ангеле з поламаним крилом,
Ти розтанеш в небі на світанку.
На світанку — ніжна млость, а ще
Сіє дощ розсміяне срібло,
І так солодко болить плече,
Ніби хтось відтяв мені крило.
***
© Ольга Башкирова. Всі права застережені.