* * *
Хотіла моєї історії…
Поле у нових віниках
Квітне собі без коріння
Мичками догори.
Жити отак до осені —
Наче смоктати півника,
Легко, приємно, солодко.
Солодко до пори.
Мстиві прийдешні зливи
Замордували в місиво
Тисячолітню глину
Чорних моїх поколінь.
Ця осіннєва символіка,
Листогоріння бісове!
Шмалена юнь ізкрапує
В чашечки гострих колін.
Люди кохаються в символах,
Єднані духом причетності
Втім, коли жовтень корчиться —
Не викликають "швидку".
Так воно має бути.
Тільки не цього хочеться.
Раптом, коли застигну,
Я без коріння просто
Віником у кутку?
***
© Віра Балдинюк. Всі права застережені.