* * *
Вирвавши сторінку з великої книги на чорній обкладці, якої ледве прочитується
надпис “Життя”, ми майстуємо чудові, з претензією на оригінальність, незрозуміло-чудернацькі
фігурки орігамі.
Направду, непомітно, ми віримо, що в змозі самі, щось замінити, стрворюєм
ілюзію –
Чим ми не боги?
Чим не маги?!
Робимо казку з простої бумаги,
З густомереженого паперу
Робим повію, святенника, мера
Чи шкуродера
(якщо потрібно)
Прада ж на божеське діло подібне?!
Ми відриваємо нитка за ниткою
Шнури, що в’яжуть нас з нами самими.
Ми починаєм кричати з сповитку
Проте в житті залишаймось німими.
Вирвавши з книги “Життя” сторінки,
Пальців творіння – маленькі “Титаніки”
Десь у психушці деремось на стінку –
Діти нагайки,
горілки
і пряника.
***
© Юрій Заруцький. Всі права застережені.