Наталія ТУЧИНСЬКА
* * *
З неба сходами спуститься сонце-страж.
Рождество Твоє, Христе, Боже наш,
Переходить полями, де сплять сніги,
Відпускаючи людству старі борги.
Місяць зорі трусив із свого мішка,
Розливалася туга землі гірка,
Просякала оселі людські наскрізь
І блукала, як та одиначка-рись,
Не шукаючи пари, бо ще не час, —
Потім ніби затихла, пішла, вляглась.
І вечеряло людство.
***
© Наталія Тучинська. Всі права застережені.